Лікування та реабілітація при переломі колінного суглоба

Перелом колінного суглоба – це перелом кісток, що формують колінний суглоб в межах синовіальної або суглобової сумки. До них належать стегнова, великогомілкова кістка і надколінник (чашка). Колінний суглоб найбільш часто зазнає пошкодження під час стрибків, падінь і прямих ударів в область суглоба. Висока частота внутрішньосуглобових переломів вимагає від людей знання про те, як вчасно виявити внутрішньосуглобовий перелом і надати першу медичну допомогу. Адже в таку ситуацію може потрапити кожен.3faefa4f5661ec13dc7cc283b6fff0cf Лікування та реабілітація при переломі колінного суглоба

Важливу роль відіграє своєчасне і правильне лікування, так як воно може бути оперативним і консервативним. Далеко не секрет, що в деяких випадках хірургічне лікування не показано, але деякі готові скористатися станом родичів і хворого для свого збагачення. Однак навіть при адекватній терапії пацієнт не відновить свою функціональну активність. Після всього цього починається найголовніший етап – відновлення або реабілітація. Тільки тому наскільки пацієнт буде правильно і регулярно проводити лікувальну фізичну культуру (ЛФК) залежать строки та ступінь функціональної реабілітації суглоба.

Зміст

  • 1 Симптоми перелому
  • 2 Медикаментозне лікування та хірургічне втручання
  • 3 Відновний період


Повернутися до змісту

Симптоми перелому

Перелом стегнової кістки в області колінного суглоба проявляється гострим болем, що підсилюється при найменшому русі ушкодженою кінцівкою. Потерпілий не може самостійно здійснювати активні рухи в колінному суглобі. При огляді відмічається деформація контурів колінного суглоба і порушення осі кінцівки – це наслідки перелому і зміщення одного з виростків стегнової кістки. Специфічним для внутрішньосуглобового перелому стегна є вкорочення кінцівки і поворот гомілки навколо своєї осі всередину або назовні.

Після огляду переходять до пальпації (обмацуванню) колінного суглоба, під час якого відзначається посилення хворобливих відчуттів. При переломі стегна зі зміщенням відбувається пошкодження навколишніх тканин, таких як синовіальна оболонка, зв’язки і меніски. Це має свої наслідки. Найбільш часто виникає крововилив у суглобову порожнину (гемартроз). Він проявляється збільшенням суглоба в об’ємі і симптомом балотування колінної чашечки (її зміщення при натисканні і повернення в попереднє положення).

При переломах колінної чашечки хворі скаржаться на місцеву болючість, неможливість підняти випрямлену ногу і збільшення колінного суглоба в об’ємі. При огляді виявляються ознаки гемартрозу. Може визначатися щілина між відламками надколінка, куди будуть западати м’які тканини. При пальпації виявляється рухливість цих кісткових фрагментів і хрускіт при їх терті між собою.

Найбільш часто виникає компресійний тип перелому великогомілкової кістки, що буває внаслідок дії надмірного здавлення кісткової тканини. Адже такий перелом виникає в основному після стрибків з великої висоти на ноги розігнуті. Для нього характерна гостра біль в області колінного суглоба, його деформація, неможливість активних і пасивних рухів. При пальпації визначається посилення хворобливості нижче надколінка.

Перелом зі зміщенням супроводжується всіма ознаками гемартрозу. Остаточне визначення локалізації та характеру перелому виробляють за допомогою рентгенографії.


Повернутися до змісту

Медикаментозне лікування та хірургічне втручання

Лікування внутрішньосуглобового перелому починається з пункції колінного суглоба, яка носить як діагностичний, так і лікувальний характер. При пункції голку вводять безпосередньо у внутрішньосуглобову порожнину. Для цього прокол роблять на межі верхньої і середньої третини надколінка. Таке лікування дозволяє видалити кров з порожнини суглоба і знизити больові відчуття. Після цього переходять до визначення тактики подальшої терапії. Якщо перелом без значного зміщення, то забезпечують повну нерухомість нижньої кінцівки (іммобілізацію) за допомогою гіпсу.

Через скільки ж можна зняти гіпс? Це залежить від місця і характеру перелому, але середні терміни іммобілізації нижньої кінцівки становлять:

  • для перелому стегнової кістки – 8 тижнів;
  • для перелому надколінка – 4 тижні;
  • для перелому великогомілкової кістки – 8 тижнів.

 

Лікування переломів зі зміщенням проводиться як консервативне, так і за допомогою хірургічної операції. Спочатку травматолог-ортопед проводить ручне зіставлення кісткових відламків. Якщо дана техніка не приносить успіху, то пацієнту призначається скелетне витяжіння на строк 4-6 тижнів. Для цього через п’яткову кістку проводять спицю, за яку виробляють постійне витягування.

83f1af29139b6f90e59d0f9c0a7381eb Лікування та реабілітація при переломі колінного суглоба

Варіанти оперативного лікування перелому коліна

Тільки після безуспішності консервативного лікування або високого ризику виникнення загрозливого для життя стану переходять до оперативного втручання. Оперативне лікування спрямоване на відкрите зіставлення кісткових фрагментів за допомогою остеосинтезу. Для цього між двома фрагментами проводять спицю, спеціальні гвинти або штифти.

Хірургічне лікування дозволяє домогтися стабільного зіставлення і швидкого зрощення перелому. Далі імуннодефіцити ногу з допомогою гіпсу.


Повернутися до змісту

Відновний період

Реабілітація – це один з найважливіших періодів, від якого залежить, наскільки розробиться суглоб і в якому функціональному стані вона буде. Адже повноцінне відновлення можливо тільки після проведення курсу лікувальної фізичної культури (ЛФК), фізіотерапії, масажу і т. д. Через скільки часу повинна починатися реабілітація? Приблизно через місяць. Починати ЛФК рекомендують в положенні лежачи або сидячи. Спочатку розробляють гомілковостопний суглоб, так як це дозволить привести м’язи в тонус і підготувати їх до більш серйозних навантажень.

ПеріодиТерміниВправиПерший період реабілітації.Починається через місяць після отримання травми. Він спрямований на виконання різних вправ, які забезпечать приплив крові до ушкодженої кінцівки. Це дозволяє прискорювати відновлення цілісності кісткової тканини і підтримувати м’язи в тонусі.У цьому періоді реабілітація полягає у творі різних рухів в гомілковостопному суглобі (обертальні рухи, згинання, розгинання і т. д.), захоплюванні пальцями ноги різних предметів, імітації ходьби без навантажень. Під час ЛФК необхідно домогтися максимальної активізації м’язів, що знаходяться поза ураженого сегмента нижньої кінцівки. Цього можна досягти за допомогою напруги м’язів стегна і гомілки.Другий період.Спочатку при проведенні ЛФК необхідно давати часткову навантаження на пошкоджену кінцівку, що відповідає однієї третини від маси тіла. Для визначення навантаження, що дорівнює такій вазі, спочатку рекомендується використовувати ваги.Також хворий переходить до вправ згинання, розгинання і обертального рухів у колінному суглобі. Дуже ефективні вправи, що спрямовані на підняття та утримання ноги в розігнутому положенні, приведення і відведення кінцівки в положенні лежачи. Кожна вправа виконується не менше 20 разів по 3 підходи.Третій період.Він починається через 3-4 місяці після травми. Під час ЛФК хворий вже повинен не тільки ходити, але і починати бігати на невеликі відстані.Також в перелік вправ ЛФК входять приставний крок, присідання, заняття на велотренажері.

Часткове навантаження показана вже через 2 місяці після травми, що відповідає другому періоду. У цьому періоді реабілітація полягає у відновленні нормального акту ходьби. У третьому періоді реабілітація спрямована вже на повне функціональне відновлення кінцівки.

До 6-7 місяця зазвичай реабілітація закінчується і відзначається повне відновлення функції нижньої кінцівки.