Лікуємо душу: історія про невезіння

В одному великому місті жив чоловік. І був він всім хороший: і гарний, і розумний, і робота по душі, і зарплата хороша. Ось тільки був він дуже невдачливий – у всіх справах переслідував його злий рок, і ніяк людині не вдавалося налагодити своє життя.

Не дивно, що в таких умовах трапилася у молодого чоловіка серйозна хвороба, і він поїхав до батьків у село. Там отлежался на квіткових луках, відіспався на свіжоскошеному сіні, відігрівся на жаркому, сільському сонці. Все б нічого, але фізична хвороба плавно переходила в душевну неміч, і ось уже й світ не милий, і життя не так вже й хороша.

Стара знахарка

Порадила мати свого невезучему синові сходити до старої бабусі, яка у них в селі лікарювала усіх замість фельдшера. Адже медицина давно покинула цей край — місце глухе, лікарі ще після розпаду СРСР роз’їхалися, от і лікувалися місцеві люди похилого віку у бабки Ликери.

Старенька прийняла гостя привітно, напоїла трав’яним чаєм з медом і веліла кожен день приходити. Через тиждень чоловік відчув себе краще і, допомагаючи бабусі по господарству, почав з нею розмову. Виклав старенької врачевательнице все як на духу: і про неприємності на роботі, і що з жінками не ладиться в нього, і про невезіння своє прокляте.

А бабуся й каже йому:

– Що ж ти мені скаржишся, коли сам у всьому винен. Злість в тобі сидить мирська, всі тебе турбує, все обтяжує, у всьому ти тільки чорноту бачиш. Ось захворів ти і відразу нити: «за що це мені, чому я?» та інше.

– А як треба, баба Ликера, навчи! – заблагав людина, – я ж по-іншому не вмію…

– Так все просто, – відповіла мудра бабуся, – говори за все «спасибі». Наприклад, вилаяв начальник, а ти йому про себе: «Дякую, дай Боже здоров’я». Заболіла спина або інша хвороба приключилася, подумай: «Дякую тобі, Боже, що намагаєшся напоумити мене цією хворобою».

Начебто і простий рада дала бабуся людині, та тільки не відразу зміг він себе пересилити. Спочатку, чортихався, так злився, а неприємності сипалися одна за одною. А одного разу, йдучи додому, вдарив ногу об лавку, та так боляче, що аж іскри з очей посипалися. І тут, замість чергового лайки і жалості до себе, згадав він бабусину науку і сказав: «Спасибі тобі, лавка». Нерозумно звучить, але так легко йому на душі стало, просто крила виросли.

Поки дійшов додому, помітив, що й він забув вже про підбитої нозі. А настрій-то, яке гарне. І з цього дня почав чоловік завжди «спасибі» говорити, за все. Та за чергу в магазині, і за дощ осінній, і за начальника злого, і за застуду і за все-все-все.

Незабаром хвороби його залишили, з подивом він виявив, що начальник, виявляється, «світовий мужик», а зривався на чоловікові тому, що викликав огиду він своєю вічно кислою міною. Та й кому буде приємний всім незадоволений людина? І колеги по роботі почали ставитися до нього з повагою, оцінили його, як доброго фахівця і цікавого людини.

Минув деякий час, і мати колишнього невдахи оголосила старої знахарки Ликері: «Син мій одружується!». А ще через годок приїхав в село маленький внучок, якого теж відвели до Ликери, для вдячності за таке чудо. Впевнений був чоловік у великій мудрості безграмотної сільської знахарки, яка дала йому простий, але такий дієвий рада.

Цю притчу розповідала нам бабуся, коли у когось з її чотирьох онуків траплялися неприємності. Як же глибоко запала вона в мою душу, що і через багато років, я пам’ятаю кожне слово, кожну деталь і навіть інтонацію, з якою бабуся повторювала нам цю повчальну історію. Знаю точно, що без таких бесід життя моя була б зовсім іншою. Не такою цікавою, соковитою, зітканою з тисяч вражень і відчуттів. Не просто історії розповідала нам бабуся, вона вчила нас жити красиво.

Будьте щасливі.

А зараз запрошую вас насолодитися прекрасною музикою, яку я дуже люблю. Послухайте, подивіться — не пошкодуєте, обіцяю:


З любов’ю, Ірина Лирнецкая

Оцініть статтю
Довідник корисних порад
Залишити відповідь