Укладання шиферу

В останні роки з’явилося безліч нових покрівельних матеріалів, проте укладання шиферу є найбільш популярним рішенням вже протягом багатьох років. Причиною цього можна назвати невисоку ціну шиферу, а також високу стійкість до статичних навантажень. Крім того, даний матеріал міцний і витримує вагу людини, до того ж стійкий до низьких і високих температур. Можна також відзначити високу технологічність в обробці і укладанні.

Будь-який будівельний процес потребує попереднього планування. У першу чергу потрібно визначитися з формою майбутнього покриття, так як від неї залежать всі подальші розрахунки. Розрізняють такі покрівлі з листових матеріалів: плоскі, односхилі і двосхилі бесчердачниє і горищні, де ухил скатів становить 40% і більше.

Вибирати проміжні варіанти не рекомендується, оскільки в зимовий час при ухилі в 20-35 градусів на покрівлі накопичується максимальна кількість снігу. У деяких випадках влаштовують покрівлі з чотирма схилами або складної конфігурації, однак під шифер все ж слід вибирати саму просту геометрію.

У сучасному будівництві застосовується шестиволновый шифер з товщиною листа 7 мм і шириною 1125 мм, семи – і восьмихвильовий товщиною 5,8 мм, шириною — 980 мм і 1130 мм відповідно. Довжина будь-якого виду листа встановлена 1750 мм

Крім кількості хвиль, по марці також можна визначити висоту хвилі (відстань між дном і гребенем) і її крок (відстань між однаковими крапками сусідніх хвиль). Ці параметри слід враховувати при розрахунку, адже, наприклад, при укладанні вразбежку витрата шестиволнвого шиферу буде більше, ніж у восьмиволнового, так як у нього ширше крок кожної хвилі, а відповідно буде збільшуватися і площа, яка піде на перехрест.

Система збору осадових вод також впливає на порядок укладання покрівлі. Можна влаштувати водостічний жолоб під звисом останнього ряду шиферу, у цьому випадку буде достатньо, щоб листи цього ряду виступали за лінію фасаду будівлі на 200-250 мм, Якщо ж Ви плануєте зробити прямий скидання води безпосередньо з покрівлі на прибудинкову територію, то величина виступу повинна становити 400-500 мм

Здійснити укладання шиферу своїми руками не так вже й складно, як може здатися на перший погляд. Головне в цьому процесі акуратно і сумлінно виконувати всі роботи. Перед початком робіт потрібно влаштувати основу для укладання листів шиферу. Як правило, такою підставою може послужити решетування, виготовлена з обрізної дошки. Крок цієї решетування повинен становити 500 мм.

Решетування кріпиться до крокв, конструкцію якої розраховують так, щоб крокви могли витримати навантаження не тільки покрівлі з шиферу, але і навантаження від снігу в зимовий період. При розрахунку міцності крокв також слід враховувати вітрові навантаження даного району і напрямок пануючих вітрів. При купівлі шиферу необхідно ретельно оглянути всі аркуші, при виявленні дефектів, їх потрібно замінити в магазині.

Технологія укладання шиферу

Для виконання даних робіт Вам знадобляться: столярний і слюсарний молоток, ножівка по металу, монтажний ніж і цвяхи. На першому етапі укладання даного матеріалу передбачається влаштування основи, в якості якого застосовують решетування з бруса або обрізної дошки.

Укладання хвилястих листів шиферу починають від карниза і поступово піднімаються до конька. Вищерозміщений лист повинен при цьому перекривати нижній на 10-15 див Від кута нахилу даху залежить величина напуску, великому куту нахилу відповідає менша величина напуску. Технологія укладання хвильових листів шиферу по горизонталі передбачає укладання листів на хвилю або півхвилю. За допомогою спеціальних аркушів, виготовлених з шиферу, виробляють обшивку ребер і коника. При їх відсутності обшивка здійснюється з допомогою щільно збитих дощок або оцинкованої сталі. Кріплення слід проводити спеціальними цвяхами, однак технологія укладання шиферу дозволяє кріпити матеріал і звичайними цвяхами, але при цьому під їх капелюшки слід підкласти дві шайби. Верхню виготовляють з обрізків оцинкованого листа, а нижню, побільше, з руберойду. Для антикорозійного захисту не оцинкованих цвяхів використовують оліфу і сурик. Кріплення аркушів виробляють в місці накладання, забиваючи цвях в гребінь хвилі.

Технологія укладання простих листів шиферу досить близька до укладання хвилястого шиферу. Але слід враховувати дві особливості. По-перше, якщо похил даху менше 180 градусів, то під плоскі листи шиферу необхідно влаштувати килим з гідроізоляції. По-друге, цвяхи слід забивати таким чином, щоб з одного боку вони не здавлювали лист, а з іншого — не створювала б слабину, яка може призвести до вібрації.

Слід враховувати, що шифер крихкий і не дуже міцний матеріал, тому ходити по шиферного даху потрібно дуже обережно. Сніг з такою даху необхідно змітати, а не згрібати лопатою. Ремонт шиферу провести також не складно. Найбільш ефективно виконати ремонт шиферу можна за допомогою суміші цементу, розпущеного азбесту і клею ПВА.

При укладанні даного матеріалу слід дотримувати деякі правила.

Ні в якому разі не можна пробивати шифер цвяхами, це може призвести до утворення в ньому тріщин, які з часом розходяться. У районах, де сильні вітри, шифер можна кріпити тільки шурупами і скобами у карнизному ряді. Також потрібно пам’ятати, що при укладанні шиферу потрібно стежити за тим, щоб чотири кута не сходилися в одному місці, так як це може призвести до викривлення листів і нещільного їх прилягання. В результаті цього вітрове і снігове навантаження на шифер викличе їх зайву деформацію, сприяючи розвитку тріщин. Під нещільні стики буде піддувати вітер, заносячи сніг на горище. В цьому випадку потрібно буде підкласти під шифер руберойд, а це викликає необхідність суцільної обрешітки, що веде до подорожчання покрівлі.

Якщо ж між листами шиферу є зазори, що перевищують 7 мм, то їх необхідно закрити за допомогою мастики, яка складається з 45% бітуму, 30% солярки, 12% вапна і 13% волокнистого азбесту. Мастику слід наносити на перекриваються смуги за допомогою дерев’яного шпателя завтовшки 5-6 мм.

При використанні хвильового шиферу укладання повинна проводитися з дотриманням деяких запобіжних заходів.

Шифер є досить крихким матеріалом, тому при пересуванні по покрівлі необхідно використовувати дерев’яні підмостки. У разі розпилювання шиферу ножівкою або іншим інструментом, обов’язково потрібно вжити заходів захисту органів дихання від попадання цементного пилу. Також необхідно пам’ятати, що при роботі на висоті треба обов’язково використовувати монтажні пояси та страхувальні троси. Вогнезахисну обробку дерев’яних крокв та обрешітки необхідно проводити не рідше, ніж один раз у два роки.

Технологія укладання шиферу не є складною, тому з цією роботою можуть впоратися навіть початківці майстра. Шиферна покрівля при правильному укладанні зможе прослужити Вам без ремонту не менше п’яти десятків років, звісно, якщо протягом цього часу не відбудеться аварійної ситуації, пов’язаної із зовнішнім впливом на покриття.

Оцініть статтю
Довідник корисних порад