Зміст: [сховати]
- Переваги цементно вапняного розчину
- Приготування цементно-вапняних складів
- Загальні нюанси приготування і використання складів
Виконуючи цегельну кладку, а особливо фінішну обробку стін, професіонали-будівельники воліють працювати з розчином цементно-вапняним, а не чисто цементним. А все тому, що цементний розчин, незалежно від марки цементу, все одно виходить занадто холодним і жорстким і швидко твердне.
Переваги цементно вапняного розчину
Щоб знизити ці негативні явища, замість цементної використовують цементно-вапняну суміш. Вона буває двох видів: кладочна і штукатурна. Як і чисто цементний, вона має гарну міцність, але до того ж ще має ряд переваг:
- висока в порівнянні з цементними складами пластичність;
- цементно-вапняна суміш більше тепла, ніж чисто цементна;
- час затвердіння продовжується в 2-3 рази;
- висока адгезія;
- добрі бактерицидні властивості;
- низька вартість.
Такі переваги дозволяють працювати з приготовленої цементно-вапняною сумішшю до 3 годин (проти 1-1,5 години для цементних складів). Висока пластичність дозволяє добре обволікати і пов’язувати укладені в кладку матеріали, крім того, правильно приготований розчин після затвердіння практично не тріскається.
Завдяки наявності в складі гашеного вапна використання такої суміші для затирання швів і фінішної обробки цегляної кладки, а також для внутрішніх штукатурних робіт дозволяє одночасно провести бактерицидну обробку поверхні і забезпечити оптимальну вологість у приміщенні на весь період його експлуатації.
При використанні такого складу для штукатурних робіт, завдяки його високій адгезії (прилипання до інших матеріалів), з’являється можливість обробляти нею майже всі будівельні матеріали, навіть такі, до яких чисто цементний розчин практично не прилипає (наприклад, дерев’яні поверхні). Навіть спеціальні гіпсові штукатурки, хоча і стоять в 3-3,5 рази дорожче, за цим показником не перевершують цементно-вапняні склади.
До мінусів таких складів можна віднести хіба що їх більш високу вартість і меншу силу міцності на стиск в порівнянні з чисто цементними складами. До недоліків слід віднести і високу гігроскопічність входить в такі склади гашеного вапна, що унеможливлює їх використання – будь то кладочний або штукатурний матеріал для виконання зовнішніх робіт, особливо в місцевостях з підвищеною вологістю. Також з обережністю слід використовувати такі суміші при роботі в приміщеннях, які знаходяться нижче рівня залягання грунтових вод – погребах, підвалах та інших підземних приміщеннях.
Повернутися до змісту
Приготування цементно-вапняних складів
В склад цементно-вапняних розчинів входять цемент, пісок, негашене вапно і вода. Для приготування цементно-вапняної суміші знадобляться такі інструменти:
- ємність для змішування;
- будівельний міксер з обертовою насадкою;
- совкова лопата;
- кельма;
- сито;
- відра.
Для приготування кладок складів часто використовують бетономішалку. Штукатурні склади зазвичай готуються в менших кількостях, до того ж їх доцільно готувати безпосередньо поблизу місця роботи (тобто в приміщенні).
Затягнути туди бетономішалку часто буває проблематично, тому для їх змішування частіше використовують тазик і будівельний міксер зі спеціальною насадкою.
При його відсутності можна скористатися дідівським інструментом – лопатою. Маючи значний запас часу і при належній старанності з її допомогою можна приготувати стерпний розчин, але такої якості, як при автоматизованому перемішуванні компонентів, досягти дуже складно.
Спочатку з вапна та води потрібно приготувати вапняний розчин. Для цього гашене вапно розводять водою, поки готується суміш не стане по густоті і кольором схожа на молоко. По досягненні готуються розчином такого стану його обов’язково потрібно пропустити через чисте сито, щоб видалити дрібні грудки.
Потім готується суміш з цементу і піску. Цемент для таких складів найчастіше використовують марки М400. Пісок, як і для цементних складів, краще використовувати річковий. Якщо ж використовується звичайний пісок з кар’єру, то його попередньо теж потрібно весь пропустити через сито, щоб відокремити від нього сміття і домішки. Для сумішей, що містять вапно, чистота використовуються для приготування компонентів набагато важливіше, ніж для суто цементних сумішей.
Особливо це правило дійсно при приготуванні штукатурних складів, головним компонентом яких є саме пісок, а не цемент або вапно.
Пісок для приготування таких складів має бути дрібнозернистим і практично чистим. Наявність сторонніх домішок у ньому не повинно перевищувати 5%.
Перемішувати цемент і пісок потрібно до тих пір, поки з цих двох компонентів не вийде однорідна за складом маса. Потім цю масу розчиняють приготованим вапняним молоком і знову все ретельно перемішують. При необхідності в готову суміш додається невеликими порціями вода, щоб довести розчин до потрібної консистенції.
При приготуванні розчину своїми руками можна скористатися іншим, трохи спрощеним способом. Суха вапно спочатку ретельно змішується з піском. Потім цей склад додається потрібну кількість цементу, знову все ретельно вимішується, і тільки потім розчин розчиняється потрібною кількістю води. Спочатку в таку суміш виливають 80-85% від потрібного об’єму води, потім вода підливається невеликими порціями, поки розчин не набуде потрібної густоти.
Ця техніка однаковою мірою застосовується як для приготування кладочної, так і штукатурної суміші. Різниця в цих сумішах існує тільки в пропорціях компонентів у їх складі. Пропорції для кладочного розчину М25 – 1:1:4 (компоненти складу: вапно, цемент, пісок). Для розчину М50 пропорції в тій же послідовності компонентів вже будуть 0,5:1:4,5.
Пропорції цементно-вапняного розчину для штукатурних робіт визначають виходячи з призначення суміші. Для складу, що використовується для обризга, суміш готується у співвідношенні 0,2:1:2,5. Для грунту пропорції будуть такими: 0,2-0,3:1:2, а для верхнього і тонкого штукатурного шару накривки – штукатурка готується в пропорції 0,2-0,2:1:1,5.
Слід уточнити, що всі пропорції вказані для гідратного вапна. Друга різновид вапна – повітряна – більш пластична, але не володіє достатньою стійкістю проти тиску, тому для приготування сумішей майже не використовується.
Повернутися до змісту
Загальні нюанси приготування і використання складів
Для приготування вапняних і цементно-вапняних сумішей використовується тільки гашене вапно. Якщо в наявності є тільки негашене, то її обов’язково потрібно погасити. Застосування в розчинах негашеного або неякісно погашеної вапна неминуче позначиться на якості суміші – вона стане рихлою і ослабленою. У кладці така суміш погано фіксувати укладається матеріал, а виконані з її використанням штукатурні склади розтріскаються або відійдуть від стін.
При приготуванні сумішей обов’язково потрібно враховувати, що рекомендовані пропорції – це саме усереднені рекомендації, не враховують якості конкретної партії вапна. Тому готувати відразу весь потрібний обсяг – нерозумно. Краще спочатку приготувати невелику пробну порцію і дослідним шляхом визначити точні пропорції використовуваних компонентів.
x
Наявність у складі використовуваної суміші вапна оберігає приміщення від появи в ньому грибків, цвілі. Особливо це помітно при застосуванні штукатурних складів. Сприяють цьому два моменти – здатність вапна забирати з повітря надлишок вологи і її чудові дезінфікуючі властивості.
Роблячи вибір на користь тієї або іншої суміші, враховуйте, що професійні будівельники воліють використовувати саме цементно-вапняні розчини. І роблять вони так не тому, що консервативні і бояться нового. Таке перевагу обумовлено тими чудовими якостями, які надає приготовленої суміші додана в нього вапно.
Вибір, без сумніву, робити тільки вам. Але думка професіоналів коштує того, щоб до нього прислухатися.
x
Удачі!