Гикавка є досить поширеним явищем у цуценят. Щоб допомогти вихованцеві впоратися з цією проблемою, необхідно знати, чому щеня гикає.
З’явитися гикавка у собаки може з тих же причин, що і у людей. Наприклад, після сильного переїдання спостерігається гикавка. Вона виникає від переляку. Хоча для появи порушення функції зовнішнього дихання не обов’язково повинна бути якась особлива і значна причина.
Найчастіше це явище виникає у невеликих цуценят. Зазвичай це вік до 12 місяців. Уважний собаківник обов’язково помітить, що його вихованець мучиться гикавкою, і постарається допомогти йому. Але перш ніж допомогти, необхідно встановити причину появи цього симптому.
Зміст
- 1 Причини виникнення
- 2 Причини довготривалого дискомфорту
- 3 Заходи боротьби з гикавкою
- 4 Заходи профілактики
Причини виникнення
Гикавка являє собою скорочення діафрагми, що повторюється рефлекторно.
Дане явище часто спостерігається і у собак. Триває різний час. Самостійно впоратися собака не зможе, але щоб правильно і своєчасно надати допомогу, господарю потрібно встановити причину.
Ось основні з них, які можуть провокувати виникнення короткочасного дискомфорту:
Коли він ще дуже малий, то не контролює своє харчування. Якщо вихованець дуже швидко з’їсть свій обід, то не виключено виникнення дискомфорту. Правда, він пройде досить швидко.
Коли в організм вихованця потрапляє недостатня кількість рідини, щеня гикає. Щоб не мучити свою собаку, господар повинен замочувати корм у воді.
Справа в тому, що при високій активності в носоглотці собаки стає сухо. У такому разі цуценяті потрібно просто попити, і гикавка пройде сама.
Таким цуценятам вимагається додаткова одяг для виходу на вулицю і навіть при переміщенні по квартирі, особливо якщо вдома холодно.
Причини довготривалого дискомфорту
Якщо гикавка повторюється часто і не проходить дуже довго, то причини її виникнення серйозніше, ніж може здатися на перший погляд.
Багато собаківники бентежаться, чому щеня найбільше схильний появі дискомфорту. Справа в тому, що в малому віці щенята більш чутливі до різних факторів зовнішнього середовища і його змін. Саме для цуценят характерна схильність до переїдання.
Заходи боротьби з гикавкою
- можна дати собаці попити теплої води;
- дати шматочок комкова цукру;
- якщо причина криється в швидкому ковтанні їжі, внаслідок чого в шлунок потрапив повітря, то допомогти впоратися з гикавкою може масаж живота, який виконують легкими рухами;
- якщо гикавка з’являється часто, то не завадить дати собаці протигельмінтний засіб, навіть якщо паразитів у вихованця немає, профілактика буде незайвою;
- фахівці пропонують провести з икающей собакою наступне вправа: необхідно взяти її за передні лапи, злегка підняти і утримувати на вазі, так потрібно робити не менше 3 хвилин;
- також протягом 3 хвилин можна утримувати собаку в положенні стоячи на задніх лапах;
- якщо були випробувані різні способи боротьби, а гикавка не припиняється і періодично з’являється знову, не завадить звернутися до ветеринара;
- у медицині існує декілька медичних препаратів-блокаторів, що допомагають зняти напад порушення функції зовнішнього дихання, але купувати їх і тим більше не можна використовувати без дозволу ветеринара.
Заходи профілактики
Норма порції не повинна перевищувати максимально необхідної для цуценяти, наголос можна зробити на вік собаки. Необхідно обмежити надмірне вживання собакою сухого корму.
Кожен собаківник повинен знати, що після вживання корм збільшується в розмірах, але дія це відбувається вже в шлунку. Для цуценят віком до півроку рекомендується давати корм, виключно намочений водою.
Будь-яка собака вимагає ретельного догляду і турботи з боку свого господаря.
Собака завжди повинна бути чистою, її потрібно вчасно мити, годувати, давати необхідні ліки, лікувати при необхідності, стежити за її харчуванням, уникати потрапляння в рот різних чужорідних та інших предметів.
Не можна халатно ставитися до вихованця. Важливо вчасно надавати допомогу собаці. Необхідно розуміти, що собака сама не зможе впоратися з гикавкою. Незважаючи на те, що з боку гикавка може здатися чимось смішним, потрібно докласти максимум зусиль, щоб виявити причину її появи і допомогти собаці позбутися від симптому.